(Талком, Київ, 2020) Висоцька, Наталія Олександрівна
Серед розмаїття чинників (географічних, політичних, історичних, мовних тощо), взаємодія яких зумовлює специфіку конструювання національної ідентичності будь-якого народу, неабияка роль належить його словесності. Красне письменство, з одного боку, віддзеркалює актуальні моделі колективного та індивідуального самосприйняття представників певної нації, а, з іншого, виступає знаряддям їхнього формування, модифікування, а подеколи й кардинального перегляду. Квінтесенцією літературного процесу, своєю чергою, є канони – рухливі й водночас відносно фіксовані у кожний конкретний історичний момент корпуси «письмових або якихось інших творів мистецтва, визнаних
взірцевими чи авторитетними». Усвідомлення важливості канонів у розподілі владних повноважень і
наданні доступу до «культурного капіталу» (П.Бурдьє) активізувало інтерес гуманітарних спільнот до питань їхньої ґенези, еволюції, механізмів утворення та функціонування, а також причин та
наслідків їхніх «вибухів», що з усією очевидністю виявилося під час «культурних війн» у США останньої третини минулого століття.
