Невизначеність в методологічному і методичному ракурсах аналізу: суб’єктивний і об’єктивний виміри

Abstract

Стаття присвячена проблемі визначення стратегій поведінки особистості в ситуаціях невизначеності. Метою дослідження були аналіз і окреслення перспектив подальшого поглиблення методологічних основ та методичної бази вирішення в психології проблеми невизначеності, розкриття особливостей їх проекції на діяльність закладів вищої освіти як специфічних систем. Дослідження ґрунтується на використанні методі: теоретичного аналізу, порівняння та узагальнення, теоретичного моделювання, спостереження, опитування. В ході дослідження було обґрунтовано доцільність розгляду поведінки людини в складних життєвих умовах за двома стратегіями: системної, яка відображує схильність людини діяти в умовах стабільності, упорядкованості, наявності чітких орієнтирів, і синергетичної стратегію, яка базується на готовності приймати оптимальні рішення і здійснювати ефективні дії в умовах невизначеності. На підставі проведеного теоретичного аналізу визначено основні характеристики цих стратегій, доведено їх органічну пов’язаність з такими психологічними характеристиками особистості, як інтолерантність (при зорієнтованості на системну стратегію) і толерантність (при синергетичній стратегії) до невизначеності. Проаналізовано діагностичну базу виявлення показників толерантності/інтолерантності, яка на сьогодні склалась в психології. Результати дослідження підтвердили доцільність використання двох видів стратегій для виявлення особливостей поведінки людини в ситуаціях невизначеності. На основі вихідної теоретичної моделі, що базується на принципі полярності, індивідуальні показники толерантності і інтолерантності розглядаються не як якісно відокремлені і відносно незалежні психологічні характеристики людини, а як певне їх співвідношення на континуумі потенційно можливих значень. Розширено набір конструктів, які можуть бути залучені для діагностики схильності людини до певної стратегії, здійснено їх диференціацію за шкалами. На конкретному прикладі показано, які емпіричні показники можуть бути отримані в прикладному дослідженні, яким чином може здійснюватись їх інтерпретації. За результатами дослідження сформульовано висновки про сутність і особливості системної і синергетичної стратегій поведінки в ситуаціях невизначеності, доцільність введення цих понять в науковий тезаурус, потенційні можливості використання відповідної тематики наукових досліджень і запропонованої діагностичної методики при вивченні психологічних проблем вищої школи, інших соціальних систем.

The article is devoted to the issue of determining the strategies of an individual’s behavior in ambiguous situations. The purpose of the article is to analyze and outline the prospects for further deepening the methodological foundations and methodical basis for solving the problem of ambiguity in psychology and to reveal the features of their projection on the activities of higher education institutions as specific systems. The study is based on using the following methods: theoretical analysis, comparison and generalization, theoretical modeling, observation, and survey. During the research, the expediency of considering human behavior in difficult life conditions was substantiated by two strategies: a systemic strategy, reflecting a person’s tendency to act in conditions of stability, orderliness, and clear guidelines, and a synergistic strategy based on the readiness to make optimal decisions and take effective actions in conditions of ambiguity. Based on the theoretical analysis, the main characteristics of these strategies have been identified, and their organic relationship with such psychological characteristics of the individual as intolerance (when oriented towards the systemic strategy) and tolerance (when oriented towards a synergistic strategy) of ambiguity has been proved. The diagnostic base for identifying the indicators of tolerance/intolerance in psychology has been analyzed. The results of the study confirmed the expediency of using these two types of strategies to identify the features of human behavior in ambiguous situations. Based on the initial theoretical model, founded on the polarity principle, the individual indicators of tolerance and intolerance are considered not as qualitatively separate and relatively independent psychological traits of a person, but as a certain ratio along a continuum of potential values. The set of constructs that are involved in diagnosing a person’s inclination to a certain strategy has been expanded and differentiated by scales. A specific example demonstrates what empirical indicators can be obtained in an applied study and how they can be interpreted. The results of the study have led to conclusions about the nature and features of systemic and synergistic behavior strategies in ambiguous situations. These conclusions support the integration of these concepts into the scientific thesaurus and highlight the potential applications of related research topics and the proposed diagnostic methodology while investigating psychological issues of higher education and other social systems.